29.01.2020
Павуки в банці

На початку 2020 року - невдовзі після виходу українців з різдвяних та новорічних свят, значного розголосу в мережі набув, здавалося б, малозначущий конфлікт у прифронтовому місті Маріуполь Донецької області.

Все розпочалося з того, як група місцевих активістів вступила в суперечку та вимагала припинити розповсюдження періодичного видання "Право на правду", за видавництвом якого стоїть політсила відеоблогера Анатолія Шарія.

Останній присвятив події сюжет, де "пройшовся" по опонентах, якими виявилися відома у політичних колах Маріуполя волонтерка Галина Однорог та кілька чоловіків у камуфляжному та цивільному одязі.

Реакція скептиків Шарія виявилася миттєвою. На їх думку, в Маріуполі вони начебто зупинили провокацію блогера, "решившего расшариться на празднике колядок... за счет раздачи собственного боевого листка". У відповідному дописі вимушений переселенець із Донецька Олександр Ольховський позначив керманича громадської організації "Спілка ветеранів АТО та військових волонтерів "Мужність" Руслана Пустовойта. Саме він, не стримуючи себе у висловлюваннях, погрожував прибічникам Шарія (у разі якщо вони не припинять розповсюджувати газету), "зібрати в мішок та вивезти звідси".

Історія отримала своє скандальне продовження, коли наступного дня ректор Одеського університету внутрішніх справ, колишній екс-заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін на своїй сторінці в Facebook виклав пост, присвячений тому-таки Пустовойту. Зі слів генерала, він особисто запросив цього чоловіка приїхати до Південної Пальміри з лекцією для курсантів.

Руслан Пустовойт

"Людина з незвичайною долею, народний герой України Руслан Пустовойт, єдина людина станом на зараз в нашій країні, яка самостійно в ході бойового зіткнення захопила в полон 8 російських найманців, нагороджений орденом «За мужність», на моє прохання приїхав до Одеси та зустрівся з курсантами першого курсу нашого Університету, - відзначив Аброськін. - Руслан розповів майбутнім офіцерам поліції, чому він добровольцем пішов захищати країну, розповів про свою службу в розвідбатальоні ЗСУ".

У відповідь Шарій зняв нове відео, де розповів про деякі обставини дійсно незвичайної долі Пустовойта, зокрема - навів інформацію щодо його судимостей за участь у складі злочинного угруповання.

Втім, ця суспільно-важлива інформація є лише частиною загального пазлу життєвого шляху 49-річного уродженця Маріуполя.

Бо згідно офіційній біографії нині Руслан Пустовойт - безпартійний пенсіонер, який бере активну участь у суспільно-політичному житті міста, має люблячу дружину та виховує двох діточок.

Вікіпедія та ЗМІ доповнюють його портрет згадками про героїчну участь чоловіка у війні на Донбасі, куди він пішов добровольцем та відзначився звитягами. За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків указом Петра Порошенка він був нагороджений орденом "За мужність", а місцева поліція (на той час її очолював Аброськін) відзначила Пустовойта годинником. Таке визнання чекало на розвідника після того, як йому вдалося полонити близько десятка бійців із лав так званої "ДНР".

Нажаль, у численних інтерв'ю постфактум власного геройського вчинку, Пустовойт старанно оминає детальних згадок про подробиці свого життя до подій Євромайдана. Зокрема, в розмові із виданням 0629 він тільки обмовився, що "завжди був активним та вмів знаходити спільну мову із людьми". А власне прізвисько "Павук" тримав через спритність збиратися нагору.

Руслан Костянтинович додавав, що зі шкільної парти захопився спортом, зокрема рукопашним боєм. А після служби в лавах армії СРСР - начебто "виступав за МВС на змаганнях та займався тренерською діяльністю". Чоловік запевняв - справжня революція гідності для нього розпочалася взимку 2013 року під час Майдану. "Павук" відзначав, що частина його приятелів-спортсменів, нажаль, подалася воювати на боці сепаратистів, однак сам він, незважаючи на щедрі пропозиції, відмовився підтримувати так звану "ДНР".

"Мені ще до окупації Маріуполя сепаратисти з Єнакієвого пропонували великі гроші, якщо я долучуся до їх лав зі своїми товаришами-спортсменами. Але я відрізав: "СРСР більше не повториться і воювати за це ярмо я не стану", - резюмував Пустовойт.

Сподіваємось, що Руслан Костянтинович говорив це від щирого серця, а не заради отримання "політичного" або іншого зиску. Бо відпочатку "лихих 90-х" він, здебільшого, переймався зовсім іншими речами - розбоями, вимаганнями та шахрайством... Історія, звісно, знає одиничні випадки, коли людина після десятків років проявів власної кримінальної натури різко ставала на шлях істинний. Втім чи є таким унікумом "Павук" та завдяки кому він досяг успіху нині - нехай розсудить прискіпливий читач з огляду на старанно приховувані сторінки його біографії.

 

"Інструктор" у банді Фільчака

Детальна згадка про перші тюремні університети Пустовойта міститься у книзі "Criminal.1. Нариси новітньої історії організованої злочинності Маріуполя", що побачила світ 1996 року з-під пера журналіста Віктора Сухорукова.

Один із розділів його документальної хроніки присвячений банді місцевих рекетирів на чолі з тренером зі східних єдиноборств Сергієм Фільчаком, який взяв собі прізвисько "Робін-Гуд". Сфера створеного ним угруповання стосувалася типової для різноманітних ОЗУ 90-х років діяльності - вибивання боргів, розбійних нападів, залякування бізнесменів і чиновників, хуліганства тощо.

Проте були й відмінності: "група Фільчака" на той час була чи не єдиною в Маріуполі, що не визнавала будь-яких авторитетів (як у кримінальному світі, так і серед правоохоронців). Тобто "працювала" на власний розсуд, виконуючи виключно побажання власного "сенсея".

У якості прикриття своєї протиправної діяльності злочинці використовували виробничу комерційну фірму "Кра-У", засновником та директором якої виступав маріупольський "Робін-Гуд". Саме у цій структурі був офіційно працевлаштований у якості "інструктора" 22-річний Руслан Пустовойт.

За спогадами Сухорукова, незважаючи на доволі юний вік, саме "Павук" вже тоді виступав "правою рукою" Фільчака. Останній передавав через нього членам банди (до лав якої входили бійці Юрій Зайцев, Руслан Ткаченко, Олексій Рожков, Володимир Коропченко, Віталій Виноградов тощо) різноманітні вказівки та замовлення протягом 1992-1993 років.

Із широкого загалу тодішніх звитяг ОЗУ маріупольських "Робін-Гудів" правоохоронцям вдалося довести їх причетність до трьох резонансних злочинів, пов'язаних із так званим "вибиванням боргів".

Передусім мова йде про побиття на ганку міськвиконкому начальника відділення із оподаткування кооперативів Маріуполя Олександра Костенка, що відбулося ввечері 10 лютого 1993 року. Бандити накинулися на фіскала після завершення робочого дня - найбільше відзначився у нападі на чоловіка саме Пустовойт...

Три тижні потому "Павук" разом із двома посібниками вдруге "проявив бійцівські навички". 2 березня 1993 року трійця членів угруповання Фільчака увірвалася до кабінету заступника директора Маріупольського радіаторного заводу Олександра Пожидаєва. А згодом того дня банда скоїла розбійний напад на квартиру директора фірми "Комплект" Ігоря Лепешка, після чого злочинців нарешті вдалося затримати.

Про значущість їхньої кримінальної справи свідчить той факт, що відпочатку провадження було взято на контроль Генеральною прокуратурою України.

Судовий розгляд відбувався у Маріуполі, за підсумками якого 22 лютого 1994 року суддя Жовтневого райсуду Леонід Мешалкін визнав винними шістьох рекетирів. Найбільше покарання отримав ідеолог ОЗУ - Сергій Фільчак (10 років позбавлення волі з конфіскацією майна). Що ж стосується його "правої руки" Руслана Пустовойта, то за участь у скоєнні грабіжу (ч.2 ст.141 КК України в редакції 1960 року), розбій (ч.3 ст.142 КК України в редакції 1960 року), насильство щодо посадової особи (ч.2 ст.190 КК України в редакції 1960 року) та викрадення документів (ст.193 КК України в редакції 1960 року) "Павука" засудили до шести років тюрми з конфіскацією майна.

 

"Друга ходка" і шизофренія наркосбувача

З Макіївської виправної колонії №23, де він відбував покарання, чоловік звільнився на початку березня 1999 року. Але на шлях виправлення, як засвідчили подальші події, так і не став. Дуже скоро Пустовойт знову опинився в полі зору правоохоронців та повернувся на нари. 27 вересня 2004 року Жовтневий райсуд Маріуполя вдруге засудив його - тепер за викрадення автівок (ч.3 ст.289 КК України) та розбій (ч.4 ст.187 КК України) до десяти років позбавлення волі. Втім, "Павуку" вдалося уникнути етапування до виправної колонії.

Справа в тому, що влітку 2005 року його вирок було переглянуто Апеляційним судом Донецької області, та зменшено покарання до шести років тюрми. А вже у грудні Пустовойта, який декілька років утримувався в Маріупольському СІЗО, взагалі відпустили "у зв'язку із тяжкою хворобою", хоча й без зняття судимості.

Саме вади здоров'я й надалі неодноразово ставатимуть в нагоді "Павуку" задля уникнення кримінальної відповідальності за його злочини.

Зокрема, так сталося на початку 2007 року, коли Пустовойта обвинувачували вже у третій кримінальній справі. Йдеться про ОЗУ маріупольських наркоторговців, що масово збували містом макову соломку. Згідно тексту обвинувального висновку, лідером цієї банди було визначено раніше судимого Бориса Вараву.

Окрім нього, слідчі задокументували діяльність у складі угруповання (чиї дії було кваліфіковано за ч.1 ст.255, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 та ч.3 ст.311 КК України) майже десятка осіб. Втім, вони здебільшого виступали тільки "пішаками" та ділерами, а головну партію виконували співорганізатори ОЗУ - Едуард Тарасов та той таки Руслан Пустовойт.

Саме цих достойників, як зазначав у своїх показах Варава, він зустрів навесні 2006 року після звільнення з СІЗО. Надалі трійця дійшла спільної мови та розпочала власний незаконний бізнес, пов'язаний із масштабним постачанням макової соломки мешканцям Маріуполя. Ролі у ньому розподілялися так: Тарасов та "Павук" відповідно займалися придбанням та постачанням "зілля" у великих розмірах, а Варава "керував" мережею роздрібних розповсюджувачів (власне, це визнавав він сам у показах на етапі досудового слідства).

Так тривало понад півроку, але на початку лютого 2007 року співробітники Маріупольського УБОЗу розгромили угруповання та затримали більшість його членів. Втім до відповідальності не вдалося притягнути двох найближчих поплічників Варави.

"У Маріуполі на той час був великий постачальник наркотиків - такий собі Едуард Тарасов. Він ввозив "товар", передавав його партіями Пустовойту. Після чого вже від "Павука" "дурман" доходив до Варави, який надалі його "розкидував на мережу" розповсюджувачів. Коли розпочалися затримання, Тарасову вдалося втекти (він і досі перебуває у розшуці), а Пустовойт, як-то кажуть, "зіскочив на дурку" - пішов не в тюрму, а на примусові заходи медичного характеру до Маріупольського психоневрологічного диспансеру, де знаходився на обліку", - переповідає подальший розвиток подій один із співрозмовників Dетектив-Info, знайомий з матеріалами справи наркоугруповання.

Його спогади щодо "Павука" знаходять своє підтвердження у тексті обвинувального висновку щодо Бориса Варави. Тут вказано, що "Павука" тоді визнали неосудним через підтвердження у нього відповідного діагнозу.

 

"Згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи №69 від 6 квітня 2007 року Пустовойт в період інкримінованого йому злочину страждав хронічним психічним захворюванням: шизофренія, параноїдальна форма, нападоподібно-прогредієнтний тип перебігу, параноїдальний синдром (параноїдальна шизофренія, епізодичний перебіг прогредієнтним розвитком дефекту). Пустовойт внаслідок хронічного психічного захворювання в період інкримінованих правопорушень не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними... Пустовойт потребує застосування заходів медичного характеру - госпіталізації в психіатричний заклад зі звичайним наглядом", - зазначалося в документі.

 

"Свій до свого по своє"

Втім і на цьому сюрпризи, що чекали правоохоронців під час опрацювання "літопису "Павука", не закінчилися.

Справа в тому, що під час викриття протиправної діяльності Пустовойта як співорганізатора потужного наркоугруповання Маріуполя, за адресою його мешкання у чотирикімнатній квартирі в центрі міста було проведено обшук. Згодом оперативникам ще раз довелося приходити за цією адресою, але вже по іншій справі...

Виявилося: "лігво Павука" є об'єктом скоєння іншого особливо тяжкого злочину. Говорячи простою мовою - цю нерухомість раніше "віджали" у законних власників, внаслідок чого переоформили на таку собі Олену Головахіну/Федоровську. Наразі ця раніше судима за шахрайство жінка є тещею Пустовойта. А в середині "нульових" Федоровська проходила у зведеннях правоохоронців як "мозковий центр" банди "чорних ріелторів", що діяла в Маріуполі під "дахом" авторитетного "смотрящего" Валерія Сгари.

Згідно підрахунків ветеранів карного розшуку, на рахунку "квартирних аферистів" на чолі із матір'ю дружини "Павука" Тетяни - понад півтори сотні випадків шахрайств та незаконного привласнення квадратних метрів мешканців міста (хоча до обвинувального висновку включили тільки 17 епізодів) за сприяння керманичів місцевої товарної біржи, нотаріусів та працівників ЖЕУ. Втім, як і майбутньому зятю, Федоровській тоді вдалося уникнути покарання через виявлені в неї вади здоров'я...

Надалі "Павук" та "мозок" угруповання банди "чорних ріелторів" не тільки поріднилися, а й стали фігурантами ще одного кримінального провадження, перебіг слухання якого в суді претендує на чільне місце в книзі рекордів України.

Річ в тім, що обвинувальний акт у справі №20-20968 відносно мешканців Маріуполя Дмитра Ередженова, Романа Брокля, Дмитра Ісайченка, Олени Федоровської та Руслана Пустовойта був затверджений на той час заступником генерального прокурора Євгеном Блажівським ще 18 жовтня 2011 року.

Два місяці потому розпочалася тяганина в судах, що тривала майже десять років. За цей час встиг померти один із обвинувачених, але жодного вироку не винесено й досі! Ба більше - існує думка, що провадження щодо банди "спускали на гальмах", до чого приклали руки високопосадовці із правоохоронної системи.

Щоб зрозуміти, про що йде мова, для початку необхідно усвідомити, через які "витівки" "Павука" (та його поплічників) вчетверте притягали до кримінальної відповідальності.

 

Узун, Муквич та кримінальний перерозподіл в Маріуполі

Отже, в черговий раз Пустовойта було затримано та оголошено про підозру в бандитизмі (ст.257 КК України), незаконному зберіганні зброї (ч.1 ст.263 КК України), підробці документів (ч.2 ст.358 КК України), шахрайстві (ч.3 ст.190 КК України) та розбії (ч.4 ст.187 КК України) восени 2010 року. За цими юридичними формулюваннями "ховається" активна участь "Павука" у складі організованого злочинного угруповання на чолі із таким собі Андрієм Муквичем на прізвисько "Вася-Ворон".

На рахунку створеної ним банди із залученням раніше судимих осіб - серія особливо тяжких злочинів, що були скоєні на території Донецької та Дніпропетровської областей протягом 2008-2010 років.

По-перше, було встановлено: жертвами розбійних нападів бригади "Ворона" ставали заможні люди на кшталт племінниці директора центрального ринку Маріуполя Зураба Гатамова, гендиректора заводу "Азовмаш" Володимира Телиці, родини Шаповал тощо. Від кожної із жертв зловмисники, використовуючи насилля, вимагали від одного до двох мільйонів доларів США.

По-друге, члени банди та Пустовойт особисто брали участь у чергових епізодах квартирних афер на користь Олени Федоровської. Правоохоронці встановили щонайменше чотири випадки таких шахрайств із нерухомістю, де право власності врешті-решт перейшло до посібників тещі "Павука".

По-третє, під час обшуків у Пустовойта було виявлено незаконну зброю та боєприпаси (гранату, пістолет Vzor, автомат Калашникова, 4 магазини до нього та 112 патронів), а також паспорт на прізвище громадянина Свєтайлова із вклеєною фотокарткою "Павука".

Згідно із матеріалами справи, під час допиту Пустовойт початково визнавав свою провину за всіма статтями обвинувачення, окрім співучасті у шахрайстві з нерухомістю. Та розповідав історію про те, як 2007 року після чергового звільнення на волю він познайомився із колишнім членом угруповання "Саші Каратиста" (Олександра Маловичка) - Муквичем.

Останній начебто запросив "Павука" на Білосарайську косу, де познайомив із людьми зі свого кола оточення - Ередженовим, Броклем, Леоновим тощо. Пустовойт зазначав: оскільки саме тоді в нього виникли серйозні проблеми із певними представниками кримінального світу Маріуполя, тож він вирішив стати під лави ОЗУ "Ворона" в обмін на захист від помсти інших "авторитетів".

Таким чином, "Павук" беззаперечно визнавав, що разом із іншими членами угруповання він брав участь у розбійних нападах на домівки Гатамова та директора "Азомаша", а також за місцем мешкання родини Шаповал. А додатково зазначав не менш цікаві обставини діяльності банди.

Вони полягали у тому, що Пустовойт і Ко за вказівкою Муквича слідкували за широким колом "авторитетних" у Маріуполі осіб - Вячеславом Ковальчуком, Валерієм Сгарою та іншими впливовими людьми.

Поінформоване джерело Dетектив-Info у лавах правоохороних структур так пояснює факт стеження за окремими маріупольськими "авторитетами", влаштованого ОЗУ "Ворона": "Ці факти не були відображені у обвинувальному акті, але насправді угруповання Муквича не було самостійним. Воно працювало під "дахом" на той час начальника УБОЗу міста Михайла Узуна, ледь не за його "наводками". Подейкували, що руками бандитів "Ворона" міліцейський керівник планував влаштувати своєрідний "заколот" і таким чином одноосібно захопити владу в місті. Для цього хотіли вбити одразу кількох так званих "смотрящих" по криміналу та залякати комерсантів. Саме через протекцію з боку Узуна на протязі багатьох років такі люди як "Павук" відчували свою безкарність. Секрет дуже простий - той, хто мав протидіяти злочинцям сам перебував на їх боці".

Михайло Узун

Також на тісний зв'язок Михайла Узуна із представниками кримінального світу Маріуполя вказували й декілька гучних публікацій в ЗМІ та соцмережах як тих часів, так і шестирічної давнини. У них вказувалося: саме високопосадовець міліції Маріуполя виступав фактичним організатором угруповання "Ворона". Ба більше - до складу цієї банди входили не тільки той таки "Павук", а й наприклад брати Кузьменки, чиї прізвища стали широко відомі в Україні 2014 року під час спроби захоплення влади на півдні Донбасу представниками так званої "ДНР".

Додамо, що в оточенні Узуна ці закиди називали брехнею, яку розповсюджують недоброзичливці поважного міліціонера. Тим паче, що юридичних підозр у причетності до діяльності угруповання Муквича, полковнику так і не було висунуто.

Втім, невдовзі після затримання кількох членів банди "Ворона", він таки втратив посаду. На початку 2011 року Узуна було звільнено з лав МВС. Версії щодо справжніх мотивів ухвалення такого рішення досі різняться.

Зокрема, на представленні нового керівника міліції Маріуполя тодішній заступник міністра внітрушніх справ Леонід Зима зазначав, що за часів Узуна в місті була провалена робота щодо викриття злочинів, пов'язаних з обігом наркотиків. В кулуарах називали й іншу причину потрапляння "в опалу" Михайла Валентиновича: начебто він дозволив собі некоректні та образливі висловлювання в бік тодішнього президента Віктора Януковича, які зафіксувала "прослушка" та надала ці аудіо керівнику держави.

Як би там не було, але за кілька місяців після відставки керівника міліції Маріуполя, обвинувачення щодо кількох членів ОЗУ "Ворона", серед яких був зазначений і Пустовойт, скерували до суду. Подальші поневіряння цієї справи - взірець та справжній вирок українській системі правосуддя. Хоча восени 2011 року про це мало хто ще здогадувався.

 

Вісім років невідомості: як судили "Павука" і Ко

Зокрема, після визначення підсудності справу щодо арештованих "Павука" та його спільників намагалися почати слухати в Орджонікідзевському районному суді Маріуполя. Втім, засідання регулярно зривалися: свідки та десяток потерпілих від злочинних дій угруповання ігнорували слухання, через що їх регулярно переносили. Так тривало п'ятнадцять місяців, коли навесні 2013 року адвокати обвинувачених звернулися до суду із клопотанням щодо зміни їм запобіжного заходу.

Тоді Пустовойт заявив - його дружина Тетяна має можливість внести за нього заставу у розмірі 20 тис грн. Суд частково пристав на ці аргументи, та дійшовши висновку, що члени ОЗУ "Ворона" не будуть ухилятися від правосуддя, надав їм шанс звільнитися, сплативши по 30 тис грн. Цією можливістю "Павук" та його приятелі скористалися.

Наприкінці 2013 року, коли в Києві вже роздмухувалося полум'я Євромайдану, маріупольські судді ще раз пішли назустріч Руслану Костянтиновичу з поплічниками. Під ялинку напередодні Нового року вони поклали щедрий подарунок - через встановлені порушення та розбіжності обвинувачення, матеріали справи Пустовойта було направлено генеральному прокурору України для організації досудового розслідування. На той час "Павук" давно відхрестився від початкових показів, та вказував: зізнання з нього тортурами начебто "вибили" працівники УБОЗу, а на час скоєння двох розбійних нападів він має алібі.

Відповідне рішення прокурори оскаржили, але розгляд клопотання стався вже після зміни влади в Україні. 6 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області констатував, що судді першої інстанції припустилися помилки, та повернув справу щодо "Павука" і Ко до суду.

В матеріалах судового реєстру наступна згадка про "пригоди Пустовойта" припадає вже на жовтень-листопад 2014 року. Відтоді "Павук", як і інші члени угруповання "Ворона", начебто зникли з радарів правоохоронців, через що їх було оголошено в розшук. Однак існує думка, що це було не зовсім так, а Руслан Костянтинович майже весь цей час перебував у місті, не особливо ховаючись.

 

"Єгор", "Кавун", МВС і Пустовойт

Річ в тім, що його оголошенню в розшук передували дійсно історичні події - спроба встановлення в Маріуполі влади "ДНР" та глобальний перерозподіл сфер впливу у кримінальному світі міста, про обставини якого місцеві здебільшого волають говорити тільки анонімно. Це й не дивно, бо саме тоді в Маріуполі народжувалася нова епоха, творили яку різноманітні авантюристи, достойники та правоохоронці.

"Якщо пам'ятаєте, то на початку проявів російської агресії на Донбасі навесні 2014 року в Маріуполі почали відбуватися дуже дивні речі: вкрай загострилося протистояння між проукраїнськими та проросійськими силами, що перейшло у майже вуличні бої. Хто з них візьме гору, достеменно не знав ніхто, тож силовики та впливові люди, як і зазвичай, вирішили перестрахуватися та "розкласти яйця" по всіх корзинах. Внаслідок цього, керманичем міліції було призначено Олега Моргуна, що підпорядковувася заступнику МВС Василю Паскалу. Останній віддавав команди, як діяти міліціонерам, а окремо до Моргуна "приставив" В'ячеслава Аброськіна (в подальшому - керманича поліції Донецької області та 1-го заступника голови Нацполіції України - Ред.), - згадує обставини тих подій співрозмовник Dетектив-Info із правоохороних структур. - Як наслідок, Моргун (надалі засуджений в Україні заочно до 11 років позбавлення волі за участь у складі терористичної організації - Ред.) ходив на "наради" та підписував меморандуми з сепаратистами на кшталт членів угруповання "Ворона" - братів Кузьменко. Інших представників банди Муквича, серед яких найбільшої слави зажив "Павук", вирішили "прилаштувати" до табору проукраїнських активістів. Тож коли Маріуполь зачистили від сепаратистів, в місті настав "зоряний час" для таких як Пустовойт. Використовуючи ЗМІ їх почали оспівувати як героїв української держави, та це тільки одна сторона медалі. Бо все це відбувалося паралельно із тим, як використовуючи знайомство та пряму протекцію з боку Аброськіна (з яким його звів нині начальник управління ГУНП в Донецькій області Олександр Гаріпп, який свого часу перебував під слідством у справі щодо "дахування" співробітниками маріупольського БНОН розповсюдження наркотиків), "Павук" розпочав "підгрібати під себе" кримінальні теми в Маріуполі".

Згідно із цією версією, першою жирною ластівкою, яка потрапила у "павутинні щупальця" Пустовойта начебто стала... раніше близька до нього та Гаріппа сфера обігу наркотиків. Подейкують, що на цій ниві протеже Аброськіна "посунули з трону" одного із найбільших розповсюджувачів "дурману" в Маріуполі Олега Отвьорткіна на прізвисько "Башик". Надалі ж в місті розпочалося справжнє полювання на інших представників "авторитетного середовища" та перерозподіл сфер впливу.

Зокрема, джерела Dетектив-info вказують на ймовірну причетність (та навіть безпосередню участь!) "Павука" у насильницькому злочині, про обставини якого писали ЗМІ. Мова йде про викрадення 26 травня 2014 року в маріупольському кафе "Париж" 30-річного Ігоря Шебаніца. Про цього молодика відомо, що він мав стосунок до так званого центрально-міського угруповання Маріуполя (яке пов'язують із бізнесменом Костянтином Згарою), та того дня відпочивав у закладі разом із своїми приятелями.

"Було встановлено, що в "Парижі" за столиком зібралися четверо осіб - Альбермах, "Фека", Бурлай та власне Шебаніц на прізвисько "Єгор". Невдовзі до будівлі на двох мікроавтобусах під'їхала озброєна група людей в камуфляжній формі. Вони накинулися на пасажирів кафе, почали їх лупцювати, а згодом "вихопили" Шебаніца та вивезли у невідомому напрямку. "Єгора" досі вважають безвісно зниклим, але за оперативною інформацією його серед живих давно немає, - розповідає наш співрозмовник. - Що стосується Пустовойта, то на той час він вже "працював" під Аброськіним. Тож хоча його й впізнали серед інших нападників, справу спустили на гальмах... А ледь не вся мережа розповсюдження наркотиків Маріуполем відтоді остаточно відійшла до нових "господарів життя", які у якості формального "смотрящего" за збутом поставили Сергія Кавунова на прізвисько "Кавун".

Сергій Кавунов

 

Маріупольський "хепі-енд"

Зауважимо: на офіційному рівні Пустовойту не висувалося підозр у причетності до вищевказаних злочинів. А сам він після понад 9 місяців перебування у розшуці по справі "банди Ворона", у вересні 2015 року дав звістку про себе в офіційному порядку.

Тоді до Орджонікідзевського районного суду Маріуполя надійшло клопотання від "Павука". Чоловік бідкався, що раніше він не мав змоги відвідувати засідання, осільки наприкінці літа 2014 року вже брав участь у бойових діях в зоні АТО в складі спецпідрозділу "Правого сектору" ДУК "Степной ветер". Відповідну довідку про перебування Пустовойта на передовій в секторі "В" та "С" з 7 серпня 2014 по 7 червня 2015 року було надіслано служителям Феміди. Окрім того, були долучені матеріали, які свідчили про те, як 8 червня 2015 року в секторі "М" під час виконання бойового завдання "Павук" дістав поранення та надалі проходив курс лікування через наслідки вогнепального осколкового поранення лівого колінного суставу.

Загалом факт участі Пустовойта у бойових діях підтверджувався наданими ним фотокартками, статтею з газети та довідками від представників "Правого сектору". Цих аргументів вистачило, аби суд зголосився припинити розшук обвинуваченого, якого марно "шукали" майже рік. Ба більше - клопотання прокурора про зміну йому запобіжного заходу на тримання під вартою відправителі правосуддя відхилили.

Надалі "з'явилися" й поплічники "Павука" по справі ОЗУ Муквича, які восени 2014 року синхронно із ним зникли з радарів. Втім, навіть це не дозволило зрушити слухання резонансної справи через патологічні неявки в засідання десяти потерпілих.

Так тривало майже два роки, коли в червні 2017 року представники Пустовойта заявили клопотання про направлення провадження на додаткове розслідування через суттєві недоліки та неповноту розгляду. Суд пристав на це та скерував справу "Павука" генеральному прокурору України "для організації досудового розслідування".

Яким чином відбувалося це розслідування надалі достеменно відомо тільки високопосадовцям ГПУ та МВС. Відкриті матеріали судового реєстру свідчать тільки про те, як два роки потому, буквально за кілька діб до завершення процедури реєстрації кандидатів на посади народних депутатів абсолютно всі провадження щодо Руслана Пустовойта були об'єднані та... закриті з формулюванням "у зв'язку із відсутністю складу злочину".

Відповідну постанову 18 червня 2019 року виніс старший слідчий Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області Максим Савицький.

Максим Савицький

А вже за п'ять діб - 23 червня 2019 року, Центральна виборча комісія надала згоду "Павуку" на участь у виборчій кампанії. За результатами перегонів Пустовойту висловили свою підтримку трохи більше 2% виборців (1431 особа) округу №57, що розташований в Маріуполі. Стати народним обранцем (принаймні поки що) йому не судилося.

Тож чоловік почав вирішувати нагальні питання "приземленого характеру": у вересні минулого року Руслан Костянтинович звернувся до суду з клопотаннями про зняття з нього судимості за мотивами його двох засуджень.

Цікаво, що до них "Павук" долучив довідки від Міністерства внутрішніх справ, які стосуються не тільки його кримінального минулого, а й медичних вад. Вони свідчать про те, що хворий на шизофренію та внаслідок цього визнаний надалі неосудним 2007 року Пустовойт тривалий час перебував на обліку психоневрологічного центру Маріуполя. Більше того - надання йому допомоги в примусовому порядку було знято рішенням суду тільки після його затримання в 2010 році у складі угруповання "Ворона"! Втім, це ажніяк не свідчило про якесь зцілення або видужання Руслана Костянтиновича.

Тобто, про діагноз Пустовойта як тоді, так і пізніше було чудово відомо правоохоронцям, але вони банально заплющювали на це очі. І навіть сприяли його "влаштуванню" до лав українських збройних сил, видачі йому зброї, створенню образу неймовірного героя та патріота нашої держави. Паралельно допомагаючи йому відбілювати біографію та вирішувати питання щодо уникнення відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення.

Як наслідок, про шизофренію "Павука" відтоді просто "забули". А в 2017 році зусиллями В'ячеслава Аброськіна навіть активно просували його протеже на отримання звання почесного громадянина міста Маріуполь.

Вже у 2019 році правоохоронці не тільки закрили справи щодо Пустовойта, зняли з нього судимість, але й повернули його дружині 30 тис грн, сплачені нею у якості застави за чоловіка. Чи стало це вдячністю можновладців за героїзм, проявлений "Павуком" під час АТО на Донбасі, однозначної відповіді немає. Тим паче, що в самому Маріуполі озвучують геть інший мотив "пральні репутації" Руслана Костянтиновича на всіх рівнях. Начебто Пустовойт отримав ці та інші подарунки за певні делікатні, та навіть кримінальні послуги, які разом із своїми хлопцями надає пану Аброськіну. Залишається сподіватися, що у випадку підтвердження цих фактів конкретний перелік новітніх звитяг "народного героя" (а подейкують, що це можуть бути навіть історії на кшталт викрадень та навіть замовних вбивств) врешті-решт отримає правову оцінку з боку правоохоронців. 

гарячі новини На причетність до замаху на Сала перевіряють дії екс-правоохоронця та нотаріуса з Харкова 18.02.2020
У столичному ТРЦ затримали запорізького "авторитета" "Анісіма" 16.02.2020
Вбивство пластичного хірурга в Києві: затриманим киргизам загрожує довічне ув'язнення 15.02.2020
Через порушення права на захист злодій в законі "Лаша Сван" достроково вийшов з ПТПІ, але знову був затриманий 14.02.2020
Втікачем, якого зі стріляниною затримали біля мосту "Метро" в Києві, виявився крадій із броварського "Новусу" 13.02.2020
Архів новин