(Олександр Євтіфєєв)

Харківський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про зміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке засудженому до найвищої міри покарання за скоєння вбивства (п.6 ч.2 ст.115 КК України) під час здійснення розбійного нападу (ч.4 ст.187 КК України) уродженцю Узгенського району Киргизстану, громадянину України Олександру Євтіфєєву. Відповідний вердикт 9 лютого 2026 року постановила колегія служителів Феміди у складі головуючого судді Сергія Шабельнікова та суддів-учасників - Миколи Савенка і Олени Кружиліної.

Йдеться про кейс відомого у специфічних колах достойника, що почав торувати свій шлях у кримінальному середовищі на початку буремних 90-тих років в складі миколаївського угруповання "Сонечко". Ватажка потужного ОЗУ Сергія Ковальчука було вбито, а за кілька років аналогічна доля спіткала і його дружину, персональним водієм якої виступав Євтіфєєв.

Постфактум ліквідації керівної ланки "Сонечок" банда де-факто припинила своє існування, а в 1996 році уродженець Узгенського району був засуджений за рекетирські звитяги в її складі до 8 років ув'язнення. Звільнившись на волю Олександр Олексійович почав крутити "власне кіно" та, згідно версіями силовиків, очолив групу рецидивістів, що спеціалізувалися на здійсненні зухвалих розбійних нападів. Під час одного з таких пограбувань 28 жовтня 2009 року трапився ексцес виконавця: авторитет з мисливської рушниці застрелив власника будинку в Голопристанському районі Херсонщини, після чого - зник з радарів та був оголошений у розшук.

Восени 2010 році Євтіфєєва, який використовував документи на установчі дані іншої особи, було затримано на території РФ. Достойника екстрадували до України; на етапі розгляду справи за його обвинуваченнями судом першої інстанції він утримувався в стінах Херсонського СІЗО, де здобув статус одного зі "смотрящих" за установою. 14 січня 2013 року Олександра Євтіфєєва, яким категорично відкидав дотичність до скоєння вбивства, засудили на довічне позбавлення волі. Спроби оскарження вироку суду в апеляційній та касаційній інстанціях, які тривали майже десять років, виявилися для поважного достойника невдалими.

З матеріалів суду випливає: під час окупації Херсона в 2022 році він відбував покарання в місцевому СІЗО, де, за його твердженнями, "потерпав від насильства з боку регулярної армії РФ та проросійської адміністрації слідчого ізолятору". Після повернення установи під контроль України з'ясувалося, що особиста справа Євтіфєєва зникла, а самого авторитета - етапували до сектору максимального рівня безпеки ДУ "Темнівська виправна колонія №100".

Тут Олександр Олексійович, що згідно наданої характеристики "має зв'язки у прокримінальному світі та коло друзів серед кримінальних авторитетів", поповнив свій профайл трьома стягненнями та двома заохоченнями від адмінстрації. Та, після двох невдалих спроб домогтися пом'якшення умов тримання в колонії, перейшов до спроб реалізації більш амбітних планів.

Наприкінці 2024 року ухвалою суду фактично відбутим терміном поточної "командировки" Євтіфєєва було визначено 17,5 років. Це "зарахувало" його до переліку довічників, які можуть порушувати питання щодо пом'якшення їхнього покарання конкретним терміном ув'язнення (від 15 до 20 років) в порядку ст.82 КК України з урахуванням законодавчих норм, які набули чинності восени 2022 року та передбачають можливість заміни вироків тим засудженим, які перебувають за гратами не менше 15 років.

Під час розгляду відповідного клопотання Євтіфєєв зазначав: мовляв, після звільнення він бажає повернутися до родини та виїхати за кордон, а саме до Італії, де проживає на даний час його син. Паралельно із цим він акцентував увагу на бажанні захищати свою країну та намірах проходити військову службу за контрактом в лавах ЗСУ. Втім, відповідні аргументи не розтопили серця суддів як першої, так і апеляційної інстанції. З посиланням на відсутність "переконливих доказів того", що авторитет дійсно став на шлях виправлення, йому відмовили в зміні вироку.