19.11.2019
Пральня репутації, або "він вам не Нарік"

На початку листопада Дніпровський апеляційний суд ухвалив рішення, котрим визнав такою, що не відповідає дійсності інформацію, розповсюджувачем якої виступає відомий український журналіст Юрій Бутусов.

Цей медійник вже півтора роки як намагається відстояти перед вітчизняною Фемідою своє право надавати оціночні характеристики на кшталт фраз "кримінальний авторитет на прізвисько "Нарік" стосовно відомого у Дніпрі бізнесмена, керівника міжнародного благодійного фонду "Солідарність" Олександра Петровського. З чим останній категорично не погоджується, та бомбардує судові інстанції численними позовами про захист честі та гідності, а також спростування недостовірної інформації.

"Заруба" Петровського з Бутусовим - далеко не перша (й судячи з усього - не остання) резонансна цивільна суперечка з приводу того, ким насправді був раніше Олександр Володимирович, та у якому статусі виступає сьогодні.

Dетектив-Info дослідив хронологію та сутність претензій Петровського до ЗМІ, які мають досить тривалу історію.

 

Луценко vs "Нарік"

Судова тяганина між Олександром Петровським та засобами масової інформації бере свій початок з фрази гострого на язик нині екс-генерального прокурора Юрія Луценка.

Останній, перебувачи на посаді міністра внутрішніх справ, неодноразово розповідав про якогось кримінального авторитета "Наріка". Якщо розкласти ці висловлювання на одній дошці, можна зробити припущення: Юрій Віталійович мав на увазі особу, схожу на Олександра Володимировича.

Зокрема, у листопаді 2005 року в інтерв'ю "Комсомольській правді в Україні", Луценко хизувався тим, як після Помаранчевої революції багато кримінальних авторитетів залишили Україну через нібито острах бути покараними. "Дніпропетровськ покинув "Нарік", з Донецька втік Гіві", - зауважував голова МВС.

П'ять років потому, вже будучи звільненим з посади, Луценко констатував зворотні процеси у злочинному світі України. Перебуваючи у Львові, він розповідав, що "з-за кордону повернувся розгромлений у 2005-2006 роках кримінальний авторитет Дніпропетровська "Нарік". "Ми бачимо наслідки в Дніпрі - вибухи, рекет, рейдерство", - нарікав Юрій Віталійович.

Зауважимо, що на той час вже два місяці як вступило в силу перше судове рішення за позовом щодо захисту честі та гідності Петровського. Його адвокати звернулися із відповідним позовом до Кіровського райсуду Дніпропетровська, де вимагали спростування висловлювання Луценка, причому датовані 2009 роком. Наріжним каменем юридичних баталій, де другим відповідачем по справі виступала редакція газети "Сьогодні", став наведений у ЗМІ словесний пасаж міністра внутрішніх справ. А саме той, де він назвав Петровського "кримінальним авторитетом", що начебто мав подвійну судимість за зброю та наркотики.

За результатами розгляду справи № 2-1639/2010, Кіровський райсуд Дніпропетровська зобов'язав Луценка протягом 10 діб спростувати свій закид на адресу Петровського. МВС та газетярі вимагали скасування такого рішення, але 30 серпня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області (справа № 22ц 8909/10) ці скарги відхилив.

Саме преюдиційний факт цього рішення надалі почне використовувати у своїх суперечках із журналістами Петровський. Що ж стосується Луценка, то навіть постфактум судової поразки він не прикусив язика. І на початку 2011 року у відповідь на прохання журналістів про коментар зауважив наступне: "Петровський, відомий у певних колах на прізвисько "Нарік", проходив за матеріалами МВС як лідер організованого злочинного угрупування. Пік активності цього ОЗУ прийшовся на період 2000-2004 років".

Втім (принаймні як випливає із матеріалів відкритої частини електронного судового реєстру), Петровський залишив це висловлювання без уваги. Після цього у процесі намагань відбілення власного чесного імені з боку Олександра Володимировича трапився кількарічний період "забуття".

 

Петровський та чемпіонський кубок

"Юридичний анабіоз" перервався минулого року - Петровським було ініційовано одразу декілька судових розглядів. Журналіст Юрій Бутусов вказував на можливий зв'язок цього із нібито амбітними планами Олександра Володимировича. "Колишній кримінальний авторитет "Нарік" вирішив йти у велику політику, став публічною особою", - припускав медійник.

Зауважимо, що формальну посаду Петровський з тих часів так і не зайняв. Проте із шаленим завзяттям занурився у вир юридичних суперечок навколо власної особистості.

Зокрема, 25 травня 2018 року суддя Жовтневого райсуду Дніпра Вадим Трещов частково задовольнив позов бізнесмена до редакторки сайту "Акценти" Юлії Ільницької.

Адвокати Петровського позивалися до цієї журналістки, вимагаючи захисту його честі, гідності й ділової репутації. А окремо вимагали спростування начебто недостовірної інформації, розповсюдженої стосовно президента міжнародного благодійного фонду "Солідарність". Та відшкодування моральних збітків, які оцінили у 50 тис грн.

Таку шкоду тонкій душевній конструкції Петровського нібито було завдано після того, як 8 травня 2018 року він дізнався про зміст допису, викладеного в соціальний мережі Facebook на сторінці Ільницької. Останній був присвячений звитягам Олександра Володимировича в кримінальному минулому. А також його поточним родинним стосункам із на той момент народним депутатом від БПП, головою Федерації футболу України Андрієм Павелком.

Зауважимо - Ільницька не виступала автором автентичного тексту, а лише "репостнула" допис вищезгаданого головного редактора сайта "Цензор.НЕТ" Юрія Бутусова. Мова йде про "рецензію" до фотографії, на якій Павелко та Петровський разом позували з Кубком футбольної Ліги Чемпіонів. Цей знімок, зроблений під час влаштованого ФФУ "турне" трофею по Україні прямо в церкві Дніпра наробив чимало галасу у соцмережах навесні минулого року.

Вважається, що одним із перших на нього звернув увагу волонтер та футбольний уболівальник, відомий у мережі як Роман Сініцин (справжнє прізвище - Балан).

"По центру якийсь піп. Київського патріархату, причом... Праворуч Олександр Налекрешвілі (Петровський). Більш відомий як "Нарік". Його ж називають головним кримінальним атворитетом Дніпра. Ну ще "бізнесменом" і "меценатом"... Ліворуч Андрій Павелко, голова бюджетного комітету ВР, голова Федерації Футболу України. Народний тепутат від БПП. Син Павелка не так давно женивсь на дочці Наріка. Ну норм, головний футбольний функціонер притащив своєму свату, кримінальному авторитету - Кубок європейських чемпіонів. Пофоткатись... Ну заодне посв'ятити чи шо там. В церкві, яку походу побудував Нарік", - написав блогер в Facebook.

Втім, будь-яких юридичних претензій до Сініцина Петровський не виявив досі. Останній, як і у випадку з заявами Луценка зразка 2009 року, обрав у якості спаринг-партнерів для судових двобоїв журналістів.

Спочатку це зачепило редакторку дніпровських "Акцентів" Ільницьку. Образу в керманича благодійного фонду "Солідарність" викликала рефлексія у вигляді репосту допису Бутусова на сторінці журналістки, де було вказано (публікується мовою оргіналу):

- "Петровский, известный в определенных кругах под именем "Нарик", проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки. Пик активности этой ОПГ приходился на период 2000-2004 годов. В 2005 году он покинул территорию Украины, ряд членов его группировки были задержаны, а сама группировка была фактически разгромлена";

- "А это фотография свежая, 23 апреля 2018 года. Депутат от Блока Петра Порошенко и глава Федерации футбола Украины Павелко - слева. В центре - священник Гулямов с кубком чемпионов. Справа - Петровский, широко известный как один из главарей криминального мира по кличке "Нарик", который является одним из спонсоров Федерации футбола Украины. Сын Павелко женился на дочери Петровского. Теперь они родственники";

- "Дети за отцов не отвечают, говорят, дочь у Петровского - добрая женщина. Петровский сейчас тоже, говорят, старается легализоваться, жертвует часть из "отжатого", "выбитого" и награбленного в легальный бизнес, щедро жертвует на церкви. Но я о другом".

Ільницька надала суду відзив про те, що вона лише зробила перепост (дублікат) набувшого розголосу допису виходячи з цього, що інтернет-портал "Цензор.НЕТ" та повідомлення у мережі Facebook на сторінці головного редактора цього сайту Юрія Бутусова "мають в Україні статус перевірених джерел", тож перепровіряння інформації не потребують.

Втім ці аргументи, так само як і зауваження відповідачки з приводу того, що аналогічна інформація була розміщена на багатьох новинних ресурсах (inforesist.org, "Радіо Свобода", "Новини Дніпра" тощо), не справили враження на відправителя правосуддя із Жовтневого райсуду Дніпра.

Суддя Трещов пристав на доводи заявника Петровського, адвокати якого запевняли: твердження у вигляді репосту на сторінці журналістки Ільницької "є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності й не мають підтвердження жодними доказами".

У Петровського апелювали до того, що він ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, не має судимостей та ніколи не мав будь-яких зв'язків із кримінальним світом. Як доказ "юридичної охайності" бізнесмена було надано витяг із реєстру № 100-22052013/12210, наданого Управлінням інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Окремо Петровський у своєму позові відхрестився від будь-якого стосунку власної персони до кримінального авторитету на прізвисько "Нарік". Та додав: за своїм внутрішнім переконанням він "ніколи не мав на меті спілкуватися з людьми, які мають проблеми із законом, оскільки його ділова репутація і внутрішні переконання не можуть собі таке дозволити". Юристи Петровського надали суду копії численних подяк на його ім'я. Серед них - грамоти за підписами на той час голови Верховної Ради Андрія Парубія, патріарха Філарета, нагороди від екс-міністра оборони Степана Полторака тощо.

Врешті-решт суддя Трещов визнав відомості про те, що Петровський "відомий в кримінальних колах як "Нарик", є "керівником організованого злочинного угрупування" та "кримінальним авторитетом" такими, що не відповідають дійсності. Й постановив задовольнити частково позовні вимоги Олександра Володимировича щодо стягнення з журналістки Ільницької моральної шкоди. Її розмір суд оцінив у 5 тис грн. Відповідне рішення не було оскаржено та вступило в законну силу.

 

Захист гідності чи спроба цензури на "Цензорі"?

Подальші події засвідчили, що на цій проміжній перемозі Петровський і не думав зупинятися. Наступного місяця після проголошення рішення судді Трещова, адвокати Олександра Володимировича звернулися до того таки Жовтневого райсуду Дніпра із новим позовом про захист його честі та гідності.

Відповідачами по цьому провадженню були обрані Вікторія Качур, Юлія Кожемякіна, Юрій Бутусов та очолюваний ним інтернет-портал "Цензор.НЕТ". Предметом нового судового розгляду став той-таки допис Бутусова з використанням фотознімку із священником, Павелком та кубком Чемпіонів, де він медійник називав Петровського "кримінальним авторитетом на прізвисько "Нарік".

Як свідчать матеріали судового розгляду, юристи позивача в цьому процесі користувалися аргументами, що раніше задовольнили суддю Трещова у позові до Ільницької. Окрім того, вони вказували: Петровський нібито звертався з заявами до правоохоронних органів та журналістів щодо спростування закидів на його адресу щодо нібито криминального минулого. Втім, ці звернення було проігноровані, "фактично була відмова".

Що з цього приводу вважали Бутусов та Ко суддя Олександр Антонюк так і не з'ясував. Але проголосив рішення, яким зобов'язав всіх відповідачів протягом десяти діб спростувати викладену ними інформацію стосовно Петровського. Та додатково стягнути з них по 2 тис грн.

Наразі ця ухвала виступає предметом розгляду колегії сіддів Дніпровського апеляційного суду (наступне засідання - о 12:40 5 грудня).

Загалом Петровський звернувся із щонайменше 7 цивільними позовами до Бутусова та очолюваного ним інтернет-сайту. Розповідаючи про них, передусім звернемо увагу на історію, де винесене рішення наразі вступило в законну силу.

Мова йде про цивільну суперечку, яку відпочатку слухав Бабушкінський райсуд Дніпра. У цьому провадженні заявниками виступили адвокати не тільки Олександра Петровського, а й його давнього ділового партнера Еміля Арутюняна. А у якості відповідачів зазначені журналісти порталу 49000.com.ua Олена Дрига і Олексій Валенко, головний редактор "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов, а також такі собі Артем Тягній і Артем Тарабукін (останні двоє, доречі, позов визнали).

Предметом дослідження даного провадження став допис Бутусова, який він розмістив на власній сторінці в Facebook 18 грудня 2018 року. Де журналіст рефлексував з приводу того, хто разом із тодішнім президентом Петром Порошенко взяв участь у молебні в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України на Дніпропетровщині.

Де окрім всього іншого - знову назвав присутнього на тому заході Петровського "лідером злочинного угрупування" на прізвисько "Нарік". А Арутюняна - його правою рукою та "авторитетом" на прізвисько "Еміль".

1 березня 2019 року суддя Бабушкінського райсуду Дніпра Тетяна Єлісєєва визнала таку інформацію неправдивою, та зобов'язала відповідачів по справі спростувати такі твердження.

Окрім того суддя додатково наклала стягнення на Бутусова за начебто нанесену його дописом моральну шкоду Арутюняну та Петровському у загальному розмірі в 357,4 тис грн. Журналіст оскаржив відповідне рішення, але 5 листопада колегія суддів Дніпровського апеляційного суду лише зменшила суму стягнення з Бутусова до 20 тис грн сумарно.

Представники юридичної компанії Sense, які представляли Бутусова у цьому провадженні, відреагували на таке рішення новиною із промовистим заголовком: "Свобода слова програла. Апеляційний суд Дніпра підтримав Дніпро-Петровських авторитетів".

Наразі головний редактор сайту "Цензор.НЕТ" не видалив та не спростував жодного свого допису стосовно Олександра Петровського або Еміля Арутюняна.

Тим часом, добігла до проміжного фінішу ще одна юридична баталія судовому протистоянні керманича фонду "Солідарність" та Юрія Бутусова. Цього раз вже у провадженні, де служителі Феміди оцінювали коректність та правдивість того, як головред "Цензор.НЕТ" висвітлював попередні судові розгляди із Петровським.

Зокрема, 31 жовтня 2019 року суддя Красногвардійського райсуду Дніпра Віталій Мащук частково задовольнив позов Олександра Володимировича до Марини Сидорової та Юрія Бутусова.

Та визнав у дописі останнього "недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію" характеристику Петровського у якості "кримінального авторитета на прізвисько "Нарік", яку знову надав йому Бутусов у дописі від 5 червня поточного року.

Окрім того, суд постановив стягнути з Юрія Бутусова 50 тис грн на відшкодування моральної шкоди, нібито завданої ним Петровському. Але і це ще не все.

 

Позов до небіжчика та зацікавленість "Страною"

7 листопада інтернет-видання "Корреспондент.net" у редакційній заяві під назвою "Як "авторитет" в судах" перемагає ЗМІ" повідомило, суддя Жовтневого райсуду Дніпра Ігор Литвиненко задовольнив ще один позов Олександра Петровського.

У відкритій частині судового реєстра відповідне рішення станом на час підготовки даного матеріалу було відсутнє. Втім, сутність провадження описали журналісти. Вони зауважили, що разом із "Корреспондентом" відповідачами по справі виступали читачка видання Марина Земляна та інтернет-портал "Цензор.НЕТ".

"Суд зобов'язав обидва видання виплатити по 450 тис грн компенсації "моральної шкоди", а з Земляної - стягнути 115 тис грн за репост у соціальній мережі Facebook", - вказано у повідомленні.

В редакції "Корреспондента" уточнили, що у їх випадку суддя Литвиненко пристав на позицію Петровського щодо нанесення йому моральної шкоди через... публікацію в одному із блогів розділу сайту.

"У дописі, розміщеному... політологом Олексієм Красноперовим (рік тому він помер - Ред.) у 2017 році, Петровський був названий "кримінальним авторитетом", що через два роки так "засмутило" героя публікації, що він подав до суду і зажадав майже півмільйона гривень морального збитку. Ще раз акцентуємо: авторський матеріал був розміщений в особистому блозі Олексія Краснопьорова в розділі "Я – корреспондент" сайту "Корреспондент.net", до якого ні адміністрація сайту, ні редакція відношення не мають", - волали журналісти.

Та пообіцяли оскаржити відповідне рішення. Так само, начебто, планують зробити і в редакції "Цензор.НЕТ".

Аналіз порталу "Судова влада" свідчить, що окрім цього наразі в провадженні судді Жовтневого районного суду Дніпра Сергія Федорищева знаходиться ще один, потенційно резонансний позов Олександра Петровського. Разом із Емілем Арутюняном керманич фонду "Солідарність" має претензії до видавця інтернет-газети "Страна", головного редактора цього видання Ігоря Гужви та такого собі Віктора Гаспаряна. У справі щодо "захисту честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди".

З матеріалів судового реєсру випливає: наступне засідання у судовому розгляді призначено на 11:00 12 грудня. Ймовірно, справа стосується низки публікацій видання "Страна", у яких йдеться про Петровського та Арутюняна. Серед них дійсно ексклюзивним є матеріал "От наперстков до Томоса. Жизненный путь бизнесмена Александра Петровского, который помог создать ПЦУ", де наводиться опис біографії керманича "Солідарності".

Зокрема, мова йшла про нібито початок "творчого шляху" Петровського у якості представника так званого "спортивного угрупування", що займалося шахрайством, а згодом - рекетом на території ринку "Озерка". Мовляв, саме з тих часів у Олександра Володимировича сформувалося коло друзів, разом із якими він йшов по життю. Й навіть вийшов "сухим із води" під час кримінальної війни представників злочинного світу, що охопила Дніпро в середині 90-х років.

Журналіст "Страни" окремо навів перелік оперативно-розшукових та кримінальних справ, фігурантом яких був Петровський та його оточення. Судячи з усього, мало місце творче опрацювання тих матеріалів, які містилися стосовно Олександра Володимировича у легендарній базі МВС "Скорпіон". Чи цих нюансів або інших обставин біографії Петровського стосується його позов до чергового ЗМІ, покаже час.

гарячі новини На причетність до замаху на Сала перевіряють дії екс-правоохоронця та нотаріуса з Харкова 18.02.2020
У столичному ТРЦ затримали запорізького "авторитета" "Анісіма" 16.02.2020
Вбивство пластичного хірурга в Києві: затриманим киргизам загрожує довічне ув'язнення 15.02.2020
Через порушення права на захист злодій в законі "Лаша Сван" достроково вийшов з ПТПІ, але знову був затриманий 14.02.2020
Втікачем, якого зі стріляниною затримали біля мосту "Метро" в Києві, виявився крадій із броварського "Новусу" 13.02.2020
Архів новин