28.10.2019
Директор ДБР запроторив свого "хрещеного батька" до буцегарні (невідомі подробиці справи Сергія Пашинського)

Сергій Пашинський в залі Київського апеляційного суду, джерело фото: censor.net.ua

18 жовтня колегія суддів Київського апеляційного суду у складі Тетяни Росік, Миколи Ященко та Валерія Лашевича відмовила в задоволенні клопотання адвоката Андрія Федура, що представляє інтереси колишнього народного депутата (5-8 скликання Верховної Ради) та керівника власного Благодійного Фонду - Сергія Пашинського, про зміну йому запобіжного заходу з арешту на більш м'який "запобіжник".

В ізоляторі тимчасового тримання на Косогорному провулку Києва цей в'язень перебуває вже три тижні. Наразі він є підозрюваним у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень (ч.1 ст.121 КК України) громадянину Вячеславу Хімікусу та арештований на два місяці без права внесення застави рішенням слідчого судді Печерського райсуду Олесі Батрін за мотивами скандальної історії, яка мала місце у передноворічний вечір 31 грудня 2016 року в селі Хлепча Київської області.

Вручення підозри, а особливо - подальший арешт Пашинського, з урахуванням ступіня впливовості його особи в Україні останні п'ять років, стали чи не першим гучним кримінальним провадженням з так званим "політичним підтекстом" часів президентства Володимира Зеленського.

"Коли я прийшов, думав, що на другий день ми будемо всіх саджати. Але мені сказали, що президент не може впливати на правоохоронні органи... А якщо ходить бандит по вулиці? І мені всі дзвонять та кажуть, що ця людина вбиває, бреше, вона була депутатом. Вийдіть на вулицю і запитайте: Пашинський - це бандит чи ні? Запитайте у всіх. Я гараную вам 100% - 100 людей запитаєте, 100 - скажуть "Так", - коментував справу колишнього парламентаря Зеленський.

Прибічники Пашинського з гарантом Конституції не згодні. Вони називають кримінальне переслідування екс-нардепа актом помсти з боку колишнього заступника голови Адміністрації президента Андрія Портнова.

Рішення суду про залишення Сергія Володимировича під вартою (де він, доречі, нещодавно відсвяткував 53-й день народження) однодумці Пашинського зустріли вигуками "Ганьба!", а його захисник назвав "свавіллям". За словами адвоката Федура, колишній парламентар виступає "сакральною жертвою" для нового президента, який таким чином намагається реалізувати свої передвиборчі обіцянки. Та задовольнити так званий запит суспільства на "посадки" впливових високопосадовців-представників колишньої влади.

Іншої думки притримується давній опонент Пашинського - вищезгаданий Андрій Портнов. Саме юристи із його команди від початку представляють інтереси Хімікуса, з яким закусився нині арештований екс-нардеп на дорозі в Хлепчі 31 грудня 2016 року. Вони впевнені, що саме Пашинський є прямим винуватцем тих подій, а їх клієнт - жертвою, на котру намагалися навісити всіх собак.

Тим не менш, після майже трьох років поневірянь та підкилимної боротьби, яка запекло точилася в судах, кулуарах владних кабінетах та коридорами органів прокуратури й Національної поліції, Державне бюро розслідувань та ГПУ нарешті пристали на позицію, згідно якій "справу Пашинського" поновлено.

Сьогодні це провадження вже стало "лакмусовим папірцем": до нього прикута колосальна увага преси та політичного істеблішменту. Проте більшість скандальних суспільно-важливих аспектів історії, незважаючи на сотні публікацій ЗМІ, й досі приховуються від суспільства. Які обставини, хто та як намагався "поховати", а хто "реанімовував" "справу Пашинського", та чому поточні поневіряння екс-нардепа (виключно з юридичної точки зору), найвирогідніше не завершаться обвинувальним вироком та ув'язненням - у матеріалі Dетектив-Info.

Що було раніше: удар пляшкою чи постріл?

Передусім нагадаємо читачам про вже трохи підзабуті події 31 грудня 2016 року. Ввечері того дня вулицею Батюка в селі Хлепча Київської області перетнулося подружжя нардепа Сергія Пашинського (разом з дружиною Русланою він прямував додому після відвідин кінотеатру на Mercedes-Benz GL-450) та двоє чоловіків, які намагалися виштовхати на бік траси заглохлий мікроавтобус Volkswagen LT. Ними виявилися раніше не знайомі між собою Ярослав Олійник та Вячеслав Хімікус. Авто Пашинських зупинилося біля них, після чого розпочався словесний конфлікт.

Згідно фабули справи, початково претензії Пашинських стосувалися того, що на "бусі" Олійника були вимкнені габаритні вогні, внаслідок чого створювалася аварійно-небезпечна ситуація на дорозі. Начебто Руслана Анатоліївна приспустила вікно з водійського боку, та почала вимагати прибрати несправний Volkswagen з проїжджої частини. Стосовно того, що відбувалося надалі, думки сторін конфлікту досі розходяться.

Зокрема, Пашинський наполягає на тому, що всередині нього закипіло після того, як на зауваження своєї дружини з боку Хімікуса він почув лайку. В суді екс-нардеп говорив, що на його думку це були так звані погрози сексуального характеру на адресу його другої половини. Тож Сергій Володимирович, як справжній чоловік, вирішив поставити забіяку на місце. В його інтепретації, покинувши автомобіль він став вимагати вибачень, але дочекався зворотньої реакції...

Пашинський зазначає: він побачив, як Хімікус витягнув із-за пазухи пляшку і пішов на нього. А коли чоловіки порівнялися, то вдарив цією посудиною екс-нардепа по голові, від чого народний обранець впав, а сама ємкість розбилася.

Найсуттєвіше: колишній парламентар говорить, що тільки після того, як він опинився в партері, то витягнув із кобури пістолет "Glock 19". Відчуваючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю з боку Хімікуса (зокрема, так званої "розочки" в його руках), крикнув опоненту зупинитися та здійснив два постріли.

Перший, він же - попереджувальний: в повітря та вгору. Проте, мовляв, це не охолодило запалу чоловіка, тож другою кулею Пашинський (спочатку заявлялося, що це парламентар робив лежачи, але згодом він пристав на іншу думку, що робив це знаходячись у вертикальному положенні - Ред.) поцілив йому в ліву ногу. Одразу після чого викликав пораненому Хімікусу, який до того ж виявився напідпитку, швидку допомогу.

З протилежними акцентами сутичку описує офіційне слідство ДБР та адвокати Хімікуса.

Їх генеральна лінія будується на тому, що після словесної перебранки за вказівкою чоловіка Пашинська припаркувала Mercedes-Benz на узбіччі. Надалі звідти вийшов сам нардеп, попередньо витягнувши з кобури пістолет, та направивши зброю в бік Хімікуса. Начебто останньому народний обранець голосно наказав лягти на землю обличчям вниз, а коли чоловік відмовився підкоритися - Пашинський здійнив перший постріл та зробив кілька кроків назустріч опоненту.

Слідчі вважають, що тільки після цього, тобто у відповідь, Хімікус вдарив скляною пляшкою нардепа по тім'яній ділянці голови, однак нарвався на другий постріл у ногу. Тож згодом зупинився, відійшов назад, і врешті-решт впав на землю, отримавши, внаслідок поранення, складний перелом стегнової кістки із зміщенням. Експертиза визнала травми тяжкими тілесними ушкодженнями.

Скандальне відео та тінь Даниленка

Зауважимо: протилежні трактування ланцюга причино-наслідкового зв'язку в конфлікті, що відбувся між Пашинським та Хімікусом, насправді не були секретом для правоохоронців, які відпочатку розслідували справу. Ледь не по "гарячих слідах" та внесенням відомостей до ЄРДР в прокуратурі Київської області (куди провадження передали з поліції регіону) змогли детально реконструювати конфлікт, де в нагоді їм стали не тільки контраверсійні покази учасників подій, а дещо більш суттєве.

Втім, досить довгий час керівництво обласної прокуратури утримувалося від розповідей про це: коментарі тодішнього очільника відомства Дмитра Чібісова були розлогими, але неконкретними. Згідно із ними, в перші тижні були допитані безпосередні опоненти, а також свідки "придорожнього конфлікту" в Хлепчі. А перед силовиками поставлене завдання "рити землю", але об'єктивно та неупереджено встановити істину по справі.

Як говорить співрозмовник Dетектив-Info у правоохоронних органах, на той момент у слідчих на руках вже було безпосреднє відео подій по вулиці Батюка. Тобто, сутичка між Пашинським та Хімікусом у всій красі. що потрапила в об'єктив камери спостереження одного із будинків. Її власник добровільно надав "пінкертонам" запис.

Про його подальшу долю ми розповімо трохи згодом, а поки зосередимося на іншому. Існував начебто й другий екземпляр відповідної плівки сутички Хімікуса з Пашинським, який опинився... в розпорядженні екс-заступника генерального прокурора Анатолія Даниленка.

Джерела, які вказують на це, пояснюють: колишній правоохоронець Даниленко, вирогідно, має певний стосунок до будинку на вулиці Батюка в Хлепчі, що розташований поруч із маєтком його родини у Васильківському районі. Ця дача екс-заступника керманича ГПУ розкинулася безпосередньо поблизу 140 гектарів водойм між селами Мала та Велика Солтанівка, та відома багатьом в Україні. Справа в тому, що раніше про цей об'ект, який вивели із держвласності, внаслідок чого ставки відійшли фірмі "Солтанівка Каскад" (юридичних власників якої пов'язували із Даниленком та його оточенням) повідомляли ЗМІ.

Втім, наразі розмова не про ці особливості "приватизації по-українські", а про те, що Даниленко, як подейкують, возив демонструвати запис подій 31 грудня 2016 року на оглядини особисто п'ятому президенту Петру Порошенку. Від оточення якого згодом нібито й надійшло побажання до верхівки правоохоронних органів не "рвати жили".

Важко сказати, чи дійсно мали місце такі події, чи Даниленка з Порошенком наразі намагаються прив'язати до скандальної справи. Достеменно відомо лише те, що через пару місяців справу відносно "новорічної стрілянини" із прокуратури Київської області було передано до ГПУ.

Цьому передували дві вкрай важливі події, про які на правах анонімності розповідають на Різницькій.

Спецоперація "відбілення Пашинського"

По-перше, це скарга відносно керівника слідчих, які займалися відповідним провадженням, що надійшла з боку адвокатів Пашинського. Власне цей документ надалі й було викростано в якості приводу для скерування провадження в Генеральну прокуратуру.

По-друге, співрозмовники Dетектив-Info запевняють: на той час робітники прокуратури Київської області вже підготували проект підозри щодо... Сергія Пашинського. Наші джерела вказують, що в діях народного обранця ознаки злісного хуліганства (ч.4 ст.296 КК України) тоді угледів заступник начальника першого слідчого відділу слідчого управління Олександр Підлісний. Наразі він відмовився говорити на цю тему. Неговіркими виявилися також і його тодішні керівники.

Зокрема, екс-прокурор Київської області Дмитро Чібісов не відповів на неодноразові повідомлення та дзвінки із запрошенням до діалогу від Dетектив-Info.

А Максим Ахсаров, який на початку 2017 року займав посаду начальника слідчого управління прокуратури Київської області, вислухав наші питання та повідомив таке: "Згідно із нормами законодавства, коментувати цю справу я не маю права без дозволу слідчого. Тож відносно того, до яких висновків дійшли чи не дійшли тоді - ви просто не отримаєте конкретної відповіді. Вбачання (кваліфікуючих ознак для оголошення повідомлення про підозру Пашинському в лютому 2017 року - Ред.) будь-чого має знаходити своє відображення в процесуальному документі. Цей документ не було підписано. Тому, наразі це все - фантазії".

Підсумовуючи бесіду Ахсаров додав, що із задоволенням прокоментує "справу Пашинського". Але тільки після винесення остаточного рішення у провадженні, яке вступить в законну силу.

Втім наші джерела наполягають - проект підозри Пашинському дійсно існував ще на початку 2017 року. І цей документ грунтувався серед іншого й на відеозаписі інциденту, де чітко можна було зрозуміти перебіг конфлікту між Хімікусом та нардепом. Та звідки виходило, що останній був нещирий у своїх розповідях. А насправді все було саме так, як було озвучено 7 та 17-18 жовтня 2019 року прокурорами в судах.

Проте, чи існує загалом в природі та документах поточного провадження щодо Пашинського "викривальна плівка" сьогодні - окремий детектив. Співрозмовники автора цих рядків в Державному бюро розслідувань відмовилися давати чітку відповідь на це питання. Що дало привід іншим правоохоронцям, вже із системи органів прокуратури, припускати його відсутність.

Частково це підтверджується, зокрема й висловами адвоката підозрюваного екс-нардепа - Ігора Негієвича. Юрист повідомив Dетектив-Info, що в матеріалах справи щодо "новорічної стрілянини", які були відкриті захисту, він не бачив відеозапису.

Додатково відомо: тривалий час відшукати скандальну плівку намагалася адвокат Марина Парінова, яка представляє інтереси Хімікуса. Юрист публікувала листи з Генеральної прокуратури, де їй повідомляли прямо протилежні речі.

Зокрема, наприкінці лютого 2018 року Паріновій відповідали: плівка з камер відеоспостереження на паркані будинку та інші фото-відеозаписи не надходили до ГПУ разом із матеріалами кримінального провадження із прокуратури Київської області.

Втім, півтора місяця потому у квітні 2018 року на Різницькій вказали: відповідні докази нарешті знайшлися.

Проте, наразі невідомо, чи присутня у їх переліку плівка безпосередньо інциденту за участю Пашинського та Хімікуса. Тим паче, що за майже три роки з момента подій справа зазнала карколомних кульбітів, які наводять окремих юристів до припущень щодо нестачі політичної волі у правоохоронців періоду президентства Петра Порошенка розслідувати її згідно нормам КПК та КК України. Та одразу декілька спроб "поховати" розслідування шляхом відвертих маніпуляцій та порушень закону.

Як всі плювали на закон

Щоб зрозуміти, відновимо хронологію цих подій та процесуальних рішень. Отже, після скерування у лютому 2017 року провадження щодо "новорічної стрілянини" у Хлепчі до Генеральної прокуратури, за справою закріпили старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу з розслідувань кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Віталія Мартиненка.

26 липня 2017 року він виніс постанову про закриття фактового провадження відносно всіх учасників подій - Олійника, Пашинського та Хімікуса. Втім адвокати останнього оскаржили відповідне рішення Мартиненка: 13 грудня 2017 року його скасував Печерський райсуд Києва.

Тоді справу повернули для продовження досудового розслідування в ГПУ. Де її, в свою чергу, поділили на два окремі епізоди. Через це виник справжній сюрреалізм.

З одного боку провадження відносно Пашинського тривалий час залишилося припадати пилом на Різницькій. З іншого - встановленням обставин подій 31 грудня 2016 року та кваліфікацією дій саме Хімікуса було окремо доручено займатися Нацполіції.

"Генеральна прокуратура... протягом усього часу модерувала розслідування на користь нардепа. По-перше, громадянин, який отримав кульове поранення, не був визнаний потерпілим. Акцентую: ГПУ не розслідувала дії нардепа як такі, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження. Цей громадянин (Хімікус - Ред.) навіть не залучався до слідчого експерименту. По-друге, ГПУ виділила в окреме провадження епізод щодо хуліганства (з боку Хімікуса - Ред.) та направила його до Національної поліції", - обурювався діями Генеральної прокуратури на брифінгу директор ДБР Роман Труба.

Ось як це проходило на практиці. Зокрема на початку 2018 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний протокол щодо опонента Пашинського, де Хімікусу інкримінувалися висловлювання нецензурною лексикою на адресу народного обранця та порушення ним громадянського порядку і спокою (ч.1 ст.173 КУпАП). Відправителі правосуддя відмовили в розгляді цього протоколу, що був складений понад півроку після того, як власне відбувся конфлікт Хімікуса з Пашинського (12 серпня 2017 року!).

Надалі Хімікус став фігурантом ще одного, вже кримінального провадження щодо "новорічної стрілянини", яке внесли до ЄРДР 24 квітня 2018 року. Його розслідування доручили Головному слідчому управлінню Нацполіції. В рамках цієї справи у листопаді минулого року опоненту Пашинського було повідомлено про підозру в частині скоєння хуліганських дій (ч.1 ст.296 КК України) по відношенню до нардепа.

Станом на сьогодні, слідство в цьому "уламку" резонансної справи завершено, а матеріали - відкриті захисту. У той же час фактовий "епізод" щодо самого Пашинського прямо напередодні президентських виборів - 18 березня 2019 року, вищезгаданий слідчий ГПУ Віталій Мартиненко знову закрив!

Мартиненко неодноразово обіцяв зустрітится з кореспондентом Dетектив-Info та пояснити мотиви своїх дій, проте після декількох невдалих спроб щодо організації зустрічі перестав відповідати на дзвінки.

Адвокат Пашинського - Ігор Негієвич, вважає: насправді слідчий діяв згідно з законом. "Об'єктивно був проведений весь комплекс експертиз, ніякої фабрикації справи щодо відсутності складу злочину з боку клієнта не відбувалося. Згідно із матеріалами, він виходив із авто не тримаючи пістолета в руках, а це Хімікус на нього напав", - говорить юрист.

Втім, із цими доводами, але що важливо - вже після зміни влади в Україні, не погодилися на Різницькій. 11 вересня поточного року Сергій Кізь, що на той момент займав посаду заступника генпрокурора, скасував постанову Мартиненка про закриття справи щодо Пашинського.

Співрозмовники Dетектив-Info у правоохоронних структурах вказують: власне це, а також інші рішення йдуть врозріз із положеннями КПК.

На їх думку Мартиненко не мав відповідних повноважень де-юре закривати "фактові" провадження, як у 2017, так і в поточному році - це компетенція прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування.

В тей же час, згідно версії наших джерел, "вдарив у штангу" і Кізь. Прибічники такої точки зору посилаються на ст.26 КПК України, яка не наділяє заступника генерального прокурора повноваженнями скасовувати постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня - це прерогатива керманича ГПУ.

Гра на Трубі, й не тільки

Тим не менш, за цих обставинах вважають за краще акцентувати увагу ані прибічники, ані супротивники арештованого екс-нардепа. А кулуарами силових відомств баражує інша тема: як директор ДБР Роман Труба пішов проти свого "хрещеного батька" Пашинського.

Нагадаємо, що свого часу саме Сергію Володимировичу та нині екс-секретарю РНБО Олександру Турчинову злі язики приписували надання "протекції" Трубі під час його обрання на керівну посаду в Державному бюро розслідувань. Згодом Роман Михайлович начебто змінив попутників на своєму шляху, а після обрання Зеленського - начебто присягнув Володимиру Олександровичу. Втім, за іронією долі вийшло так, що саме Бюро Труби, ба більше, безпосередньо підпорядкований йому підорозділ й вийшов з клопотанням до суду про взяття Пашинського під варту.

Втім не варто вважати, що це означає остаточний розрив відносин між колишніми приятелями. Як повідомляють наші джерела в правоохороннихструктурах, напередодні вручення підозри екс-нардепу про ці наміри були поставлені до відома його впливові друзі. Начебто Труба дав знати щодо запланованих заходів Турчинова, а той - повідомив про це Пашинського. Та додатково застеріг того від спроб втечі: на той момент стосовно унеможливлення цього відносно Пашинського вже розгорнули свою мережу співробітники Служби безпеки.

Певним чином "своє плече" одразу після арешту колишнього народного обранця йому підставили і з Міністерства внутрішніх справ, яке очолює Арсен Аваков. Зокрема, саме його підлеглий - начальник Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції Києва, сприяв тому, що врешті-решт Пашинський утримувався під вартою не в "діда Лук'яна" (тобто Київському СІЗО №13), а перебував у підконтрольному МВСівцям ІВС на Косогірному провулку.

З іншого боку, схоже на те, що і супротивники Пашинського "відзначилися", застосувавши свої можливості щодо впливу на важелі владних інституцій. Зокрема, під час розгляду апеляційної скарги адвокатів екс-нардепа вони вказували на порушення територіальної підсудності під час обрання Сергію Володимировичу запобіжного заходу. Справа в тому, що це клопотання розглянув не Шевченківський (де власне й знаходиться Державне бюро розслідувань), а Печерський райсуд Києва. На деяких суддів якого, мовляв, має певний вплив Андрій Портнов.

Втім, це ще не все. Якщо придивитися до автоматичного розподілу "справи Пашинського" в Печерському райсуді виявляється ще одна дивна річ. "Система" дивним чином відкинула через начебто відсутність спеціалізації з розгляду такого роду проваджень одразу декількох служителів Феміди. Втім, щонайменше четверо з них - Світлана Смик, Олена Бусик, Тетяна Остапчук та Олег Білоцерківець насправді є слідчими суддями...

Чи будуть колись розслідувані всі ці, а також інші позапроцесуальні рішення та порушення законів тими, хто мав би відповідати за їх дотримання – питання риторичне. Поки ж доводиться констатувати: весь перебіг розвитку обставин конфлікту, що трапився між Сергієм Пашинським та Вячеславом Хімікусом, як нерідко буває в Україні у категорії справ, де фігурують можновладці, із самого початку супроводжувався нечуваними та неодноразовими зловживаннями, фальсифікаціями та підтасуваннями. Насправді в ній немає цілком позитивних героїв, б  о за метушнею та «призначенням винних» (як з одного боку так і з іншого) зацікавлені у конкретній "спрямованості" ходу розслідування провадження фігуранти, насправді всі разом зганьбили імідж держави.

гарячі новини На Житомирщині троє чоловіків відгамселили битою заступника начальника ГУБКОЗ СБУ. Серед кривдників високопосадовця - обвинувачений у крадіжці 03.12.2020
Організатора вбивства кримінального авторитета Мазура викупили на волю 01.12.2020
Через "поштові вибрики" слідчого ДБР суд відмовив у подовженні строків розслідування справи за заявою брата екс-смотрящего за Запоріжжям "Анісіма" 26.11.2020
У "Жовтому морі" на Оболоні правоохоронці спіймали на хабарі в $600 тисяч прокурора та екс-працівника СБУ 18.11.2020
Три кулі в столичного "копа" випустив власник схованок зброї, який звільнився з СІЗО за 800 тисяч 13.11.2020
Архів новин